10 клас. Урок за повістю Бальзака «Гобсек».

Урок за повістю Бальзака «Гобсек».

(10 клас)

 

 

 

Тема: Романтичні і реалістичні риси неоднозначного образу «філософа і скнари» Гобсека.

Мета: допомогти учням зрозуміти складний і неоднозначний образ Гобсека як головного героя повісті, показати наявність у ньому романтичних і реалістичних рис; поглиблювати вміння учнів аналізувати прозовий твір; допомогти розкрити філософські питання твору; розвивати навички аналізу художнього образу, переказу тексту, зв'язного мовлення, логічного мислення; виховувати негативне ставлення до жадібності й скнарості, здатність критично ставитися до влади грошей, сприяти формуванню справжніх цінностей.

Хід уроку.

Золото-найгірша із отрут для людської душі.

В. Шекспір.

1. Актуалізація опорних знань учнів.

Запитання до учнів:

1. Скільки редакцій має повість О. де Бальзака «Гобсек»?

2. Чому письменник так ретельно працював над цим твором?

І. Оголошення теми, мети та епіграфу уроку.

ІІ. Формування вмінь і навичок.

1. Слово вчителя.

Важко уявити людське життя без грошей. Уся історія людства невід'ємна від них. Та разом із ти саме із золотом пов'язано все найстрашніше, що є в житті: горе, ненависть, зрада, вбивства.

Не можна не погодитися зі словами невідомого мудреця, який сказав, що: «золота доба людства була тоді, коли золото ще не панувало».

Для європейської літератури образ лихваря був характерним від самих її витоків (фольклорні образи здирників, Мольєрового Гарпагона, Шекспірівського Шерлока, Пушкінського Скупого).

Повість Бальзака «Гобсек» - це реалістичний твір, який відтворює певний тип людини за певної історичної доби. Аналізуючи суспільство свого часу, письменник доходить висновку, що рушійною силою є гроші, золото. Це стало прикметою часу, коли буржуазія відвойовувала права вищості у дворян. У повісті показано нові тенденції життя: процес накопичення багатства, що стає рушійною силою не лише суспільства, а й людських стосунків. Суть нових буржуазних відносин втілює образ Гобсека, який на нашому уроці ми розглянемо.

Клас заздалегідь був поділений на групи: «психологи», «дизайнери», «звинувачувачі», «захисники», «філософи», «дослідники», «соціологи», які отримали  науково-дослідницькі завдання .

Основний метод – аналіз тексту.

1. Результати пошуково-дослідницької роботи в групах. Спостереження над текстом та образом героя.

Слово вчителя.

Віктор Гюго зазначав: «Обличчя людини завжди віддзеркалює її внутрішній світ і помилково вважати, що думка позбавлена забарвлення.»

1 група – «психологи». Результати роботи над питаннями (прийом «Скульптура характеру»).

1.       Знайдіть і зачитайте портрет героя.

2.      Що підкреслюється в усіх портретах героя? Які кольори та відтінки використовую автор у змалюванні зовнішності героя?

3.      З чим порівнюється зовнішність Гобсека, манера його поведінки?

4.      Які деталі портрета героя є визначальними?

5.      Як такий опис характеризує героя, показує ставлення до нього автора?

(Очікувані відповіді. Обличчя - «місячний лик»; жовтава блідість скидалася на колір срібла, «з якого облупилася позолота»; риси здавалися відлитими в бронзі, глибокі зморшки «мережать» його обличчя; «густі чорні брови»; «волосся гладеньке, акуратно причесане, із сивиною попелясто-сірого кольору».

В описі зовнішності превалює символічна риса - колір золота, срібла, бронзи. Це блиск благородних металів та коштовного каміння. Складається враження, що він сам нагадує злиток золота.

Автор порівнює очі героя з очима куниці. Куниця - хитрий, безжальний звір, який робить чимало шкоди людям, особливо, коли потрапляє вночі до курника, але куниця має і надзвичайно гарне хутро, за яким полюють мисливці. Ця деталь надзвичайно промовиста. Гобсек безжальний до своїх жертв, але він добре розуміє, що й на нього, на його гроші теж іде полювання.

Відчуття прихованої небезпеки Бальзак підсилює, ховаючи очі під козирок старого картуза.

Гобсек знає таємниці найвідоміших аристократичних та буржуазних сімей і може передбачити майбутнє багатьох із них. Тому його ніс схожий на буравчик: «гострий», «подовбаний на кінчику віспою», «скидався на свердлик». Гобсек ніби «вгвинчується» в події.

Губи - «тонкі, як у алхіміків або старих карликів, зображених на картинах Рембрандта і Метсю».

Від тієї хвилини, коли він прокидався, і до вечірніх нападів кашлю всі його вчинки були розмірені, мов рухи маятника. Це була «людина-автомат, яку щоранку накручували». Говорив Гобсек тихо, лагідно, ніколи не гарячкував, майже ніколи не був емоційним, приборкував в собі всі людські почуття.

Про гроші Гобсек говорить «тоненьким голоском, схожим на звук флейти в яку забули вставити мундштук.»

Бальзак порівнює Гобсека з Талейраном, відомим своєю підступність та впливом. (Талейран (1754 - 1838) - французький політки і дипломат, який займав посаду міністра закордонних справ, був союзником Наполеона Бонапарта. Відомий майстер політичної інтриги. Ім'я Талей рана стало майже прозивним. Для позначення хитрості, спритності, безпринципності.)

Бальзак пише про Гобсека: «Якщо доторкнутися до мокриці, що повзе по паперу, вона миттєво зупиниться і замре, також як і ця людина під час розмови раптом замовкала, очікуючи, поки не затихне шум екіпажу, що проїжджав під вікнами, придушуючи в собі всі людські почуття, і життя його протікало так само безшумно, як стікає цівкою пісок у старовинних піскових годинниках. » Дервіль не міг визначити не лише вік героя, а і його стать: Чи він «завчасно постарів, чи задумав до похилого віку зберегти молодість».

Ця характеристика говорить про позачасовість, «вічність» персонажа.

Гобсек сам стягав гроші по векселях, бігаючи по всьому Парижу на своїх сухих, як у оленя, ногах. Бальзак називає свого героя людиною-автоматом, людиною- векселем, порівнює з удавом.

Висновок. Портрет лихваря виразний і багато в чому розкриває внутрішню його сутність. У зовнішності Гобсека є вказівки на соціальні та моральні прикмети героя. Портретні деталі нагадують нам хижого звіра - хитрого, обережного, який боїться яскравого світла. Довгий ніс винюхує здобич, жертву. Лагідність голосу удавана, це лицемірство, яке покликано приспати пильність.

Кольорова гамма - золота, срібна, бронзова, викликає в уяві образ ідола, якому поклоняється герой. Ця гамма нагадує істинну сутність персонажа - заглибленість у світ грошей. Складається враження, що він сам нагадує злиток золота.

Герой приборкує всі людські почуття.)

Слово вчителя.

Бальзак вважав, що як і в тваринному світі, в суспільстві формування характеру, долю людини визначають умови існування, середовище: «Я зрозумів, що суспільство подібне до Природи,» - писав він у передмові до «Людської комедії». Звідси й особлива увага письменника до речей, оточення, які, на його думку, є матеріальним втіленням характеру людини: житло, меблі, одяг можуть багато розповісти про власника, його звички, пристрасті та потреби.

1      група – «дизайнери» Результати роботи над питаннями (помешкання героя).

1.      Знайдіть і зачитайте опис кімнати Гобсека, та будинку, в якому він живе.

2.      На яких деталях помешкання зосереджується увага читача? Чому?

3.      Подумайте, яку роль у розкритті характеру Гобсека відіграє інтер'єр?

(Очікувані відповіді.

Жив Гобсек у «похмурому, вологому будинку без подвір 'я, усі вікна якого виходять на вулицю»; довгий коридор, кімнати схожі на монастирські келії, освітлені малесенькими віконцями.

Зелене сукно на письмовому столі, килимок біля ліжка були якісь однакові - охайні і потерті. Закіптюжена лампа на облупленій підставці, залізна пічка, яка стоїть у такому ж закіптюженому кутку каміна, «взимку головешки у його камінні завжди тільки жевріли, поховані під купою попелу.»

У конторі Гобсека зазвичай панує тиша. Але це не творчий спокій налагодженої діяльності, а мертва тиша «кухні, коли ріжуть качку.»

Змальовуючи гнітючу атмосферу дому Бальзак пише: «Будинок і мешканець були єдиним цілим, зовсім як скеля і устриця, яка приліпилась до неї.»

Старий скнара обмежує себе в усьому, його жадібність та аскетизм доведені до абсурду. Він ретельно приховує від усіх розміри свого багатства, таємно тішачи себе спогляданням статків. Навіть його старій воротарці вважається, що її господар «пожирає багатство» : « Здається мені, він все це глитає, та тільки не на користь собі...»,

Висновок. Житло Гобсека несе на собі відбиток особистості господаря, є невід'ємною частиною його характеристики. Персонаж зростається з навколишнім предметним світом. Його неможливо уявити без речей, що навколо нього. Вони виявляють його індивідуальність і соціальний стан.

Інтер'єр ще більше підкреслює холодність героя, його жадібність, адже все в його кімнаті старе і потерте. Від усього віє холодом, там ніби немає життя.)

Словникова робота.

Вексель (від німецького wechsel) - письмове боргове забов'язання встановленої форми (грошовий документ), що дає власникові (векселедержателю) беззаперечне право вимагати від боржника (векселедавця) сплатити зазначену суму грошей у вказаний термін.

Дисконт ( від англ. Discount - знижка) - купівля банками векселя до закінчення їхнього терміну; відсоток, який стягають банки за цю операцію.

Опротестування - засвідчення посадовою особою (нотаріусом) факту несплати за векселем або відмова платника від акцепту векселя.

Акцепт (від лат. acceptus - прийнятий) - згода на оплату грошових і товарних документів, оформлена відповідним записом на них.

Застава - віддача майна для забезпечення позики.

Філософія - дисципліна, що вивчає найбільш загальні, суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності та пізнання, буття людини, відносини людини та світу. Філософія - одна з форм світогляду, людської діяльності, особливий спосіб пізнання або наука.

З   група – «звинувачувачі». Результати роботи над питаннями (негативні риси характеру героя).

1.                 Як перекладається і'мя Гобсека?

2.     Знайдіть у тексті порівняння, які стосуються Гобсека. Яку роль вони відіграють у розкритті його характеру?

3.                 Що ще крім володіння капіталом, дає Гобсекові золото?

4.                 Як Гобсек ставився до своїх клієнтів - аристократів? Чому?

5.                 У чому Гобсек знаходив задоволення?

6.                 Чи користується герой своїми накопиченнями?

7.                 Чому він живе у самотності?

8.                 Як герой ставиться до своїх родичів?

9.                 Чи знає він, що таке дружба?

10.                            Яку      віру сповідував Гобсек? Чи був у нього Бог?

11.                            Зробіть висновок щодо головного героя повісті. Назвіть негативні риси його характеру.

(Очікувані відповіді.

Головна фігура повісті - лихвар Гобсек. Його прізвище у перекладі з голландської означає «живоглот», що цілком відповідає життєвим функціям героя. Він, наче удав, «душить» жахливими процентами свої жертви і «проковтує» їх і їхню маєтність.

Гобсек - лихвар, тобто гроші для нього не тільки професія, а й сенс усього життя. Він живе однією пристрастю - користолюбством. Лихвар дає гроші під відсотки. Ці відсотки могли бути дуже високими, коли людина перебувала в такому скрутному становищі, що не могла торгуватися або заперечувати: «Я беру за свої позики п'ятдесят відсотків. А іноді сто, двісті, а то й п'ятсот,» - говорить Гобсек Дервілю.

Гобсек - «людина-вексель». У нього залізна хватка, безпомилкове ділове чуття, безмежна енергія і все це слугує одній меті - накопиченню. Все своє життя він підпорядковує цій меті. Це хвороблива пристрасть здирництва, любові до золота. Життя лихваря позбавлене природних людських задоволень. Його охоплює «злобне торжество дикуна», «люта радість», коли він бачить діаманти графині Анастазі де Ресто:

«Гобсек зіскочив зі свого місця і, приплясуючи закричав:

-       А діаманти у мене! А діаманти - мої! Чудові діаманти! Дивні діаманти! І як дешево дісталися!»

Дервіль називає Гобсека «людиною-автоматом», адже у нього відсутні почуття, емоції. Він нагадує нам механізм, машину, яку періодично заводять. Спосіб життя Гобсека розмірений, встановлений раз і назавжди, підкорений кожної години накопиченню. На будь-що інше він ніби жалкував витрачати себе. Будь-які добрі відносини, навіть із Дервілем, якому він симпатизує, Гобсек будує на основі особистого інтересу, тому що тільки зиск вважає єдиною гарантією дружби. У нього немає жодного співчуття, якщо воно загрожує нанести йому хоча б найменшу втрату. Капітал для нього - це святе, і він не може дозволити марнотратства ні собі, ні іншим.

Дивлячись на Гобсека, коли він тримає в руках діаманти графині де Ресто, ми бачимо, що це не лише вияв жадоби збагачення, а нестримний вогонь самореалізацІЇ влади над іншою живою істотою. Якщо в попередні епохи цю владу давала фізична сила, краса, розум, освіченість чи становище в суспільстві, то згодом, і це переконливо доводить Бальзак у повісті, дають лише гроші. В суспільстві, де все продається і все купується, вони - володарі усього сущого. Відчуття таємної могутності, яке дає йому золото, для Гобсека найдорожче всіх насолод світу.

Те, що шлях для збагачення передбачає жорстокість, не засмучує його.

Гобсек - холоднокровний здирник. Він вільний від химер - співчуття, довіри і навіть звичайного інтересу до людини.

Гобсека з жахом згадують клієнти, адже звернутися до нього значить збанкрутіти. Він не знає що таке жалість, співчуття, коли його просить про відкладення терміну сплати. Жертви цього скнари «іноді обурювалися, кричали в нестямі - а тоді раптом занападала мертва тиша, наче в кухні, коли там ріжуть качку!» - усе, людина припиняла опиратися.

Саме марнотратство аристократів дратує Гобсека більше всього і викликає злобну ворожість, яку лихвар до них відчуває.

Гобсек - лихвар, перетворюється на тихенького, ззовні зовсім непримітного чоловічка хоч насправді був таємним володарем Парижа. Він пильно стежить за багатими родинами, щоб у критичний момент шулікою впасти на їхній статок.

Гооші виявилися ключем, що відкривають двері недоступних, здавалося б, аристократичних особняків. Гобсек стає свідком тяжких драм і падінь, охоронцем таємниць. Сам не переживаючи пристрастей, він може любуватися ними, насолоджуватися. Він - спостерігач, і він - режисер багатьох драм. Слідкуючи з подорожами героя, ми переконуємося, яка велика його влада і яка вона руйнівна.

Відкинувши завісу зовнішнього блиску, автор заводить нас за куліси життя аристократичних сімей де панує безчестя, розорення, наруга над традиційними святинями.

Лихвар надто часто зіштовхується з найпідлішими людськими вчинками, виявами найогидніших інстинктів та забаганок. Його клієнти - здебільшого марнотратці, що піддалися власним потягам і пристрастям. Гобсек лише забирає у них гроші, адже їх підводять почуття (жага, любов, ненависть), а лихвар давно вже їх позбувся. Представників знаті Бальзак називає безумцями, хворими, дурнями, простаками.

Існування Гобсека безумовно, пов'язане з існуванням його клієнтів, з диявольським колом грошових обігів.

Бальзак показує що Гобсек і такі, як він, як павутинням, обплутує усе суспільство, але й саме суспільство не краще за лихварів.

Хто ж потрапляє в тенета Гобсека? Це Максим де Трай - світський гульвіса, мужчина, що живе за рахунок жінок. Гоафиня де Ресто, яку обманює де Трай і яка в свою чергу обманює чоловіка, яка розорила, а потім покинула свого батька. Вона готова протринькати увесь спадок: і свій, і чоловіка, і навіть своїх дітей, заради коханця.

Лихвар із задоволенням залишає брудні сліди на килимах в багатих будинках: «Я люблю бруднити черевиками килими в багатих людей, говорить він Дервілю,

-  Не через дрібне самолюбство, а щоб дати відчути кігтисту лапу Невідворотності.»

А ще лихвар із задоволенням уявляє, як ця знать тремтітиме перед ним, прохаючи про позику чи відстрочення платежа: «А я...А я невблаганний! Я з'явлюся як помста, як докір совісті.» Гобсек бере на себе роль месника.

Недарма він говорить: «У мене погляд яку Господа Бога, і я читаю в серцях. Від мене ніщо не сховається.»

Як не дивно, Гобсек навіть не намагається скористатися тими можливостями золота, про які сам говорить. Йому достатньо його мати не заради чогось іншого. Для Гобсека не існує жодних задоволень крім усвідомлення наявності свого багатства. Він дає гроші під заставу половині Парижа, а сам має скромні звички бідняка, що звик обмежувати себе в усьому.

Лихвар економить на всьому. Він сам готує собі їжу у своїй скромній кімнаті. Його злиденний сніданок складається з хліба та кави. Економить він на помешканні, на дровах, цілодобово бігає «по всьому Парижу на своїх сухорлявих, як у оленя, ногах», стягуючи борги по векселях, бо шкодує грошей на візника та помічників.

Гобсек нікого не підпускає до себе, тримається на відстані, залишається самотнім, адже, спілкуючись з людьми, потрібно віддавати свої почуття, а, може, і гроші. А Гобсек звик лише «мати». В цьому сутність його істоти. З часом Гобсек починає боятися взагалі всіх людей - купує весь великий будинок, щоб позбутись сусідів, хоча живе в одній кімнаті, поряд із якою усе помешкання захаращене відданими у заставу і не викупленими речами. Відвідувачів Гобсек впускає лише після того, як добре роздивиться їх через прорізане у дверях вікно.

Бальзак постійно підкреслює паталогічну скупість Гобсека. Він «ненавидить своїх спадкоємців і навіть гадки не мав, що хтось заволодіє його майном, хоч і після його смерті».

Гобсек живе з глибокою недовірою до людей у повній самотності, не відчуває жодного бажання побачити своїх родичів, він байдужий навіть до їхніх трагедій.

Коли Дервіль розповів йому про вбивство жінки, яку звали «Чарівна Голландка», Гобсек не виявив жодного здивування чи інтересу: «Це моя двоюрідна онука». Тільки ці слова і викликали у нього смерть його єдиної спадкоємиці, онуки його сестри.

Від родини він відмовився, свою сім'ю не створив.

У лихваря немає друзів. Він вважає своїм другом Дервіля, симпатизує йому, але не дає йому позику без відсотків. По-дружньому дає йому гроші на купівлю адвокатської контори під 15% річних. А ще вимагає за це від Дервіля обіди два рази на тиждень з куропаткою і шампанським і безкоштовні юридичні послуги до кінця життя. А пояснює він це так: «Сину мій, я позбавив тебе від вдячності, я дав тобі право вважати, що ти нічим мені не забое'язаний. І тому ми з тобою найкращі у світі друзі.»

Бальзак пише: «Якщо людяність, спілкування з ближніми вважати релігією, то Гобсек у цьому відношенні був переконаним атеїстом.»

«Лишився він вірним релігії своєї матері й дивився на християн як на здобич? Чи став католиком, лютеранином, магометанином, послідовником брахманізму? Я нічого не знав про його віросповідання. Він здавався мені радше байдужим до релігії, аніж безбожником,» - говорить Дервіль.

Якщо Гобсек не сповідував ніякої релігії у прямому розуміння цього слова, то Бог у нього все ж таки був. Це золото. Золото - єдине, чому він молився, що обожнював і чому присвятив своє життя.

Висновок.

Таким чином, ми побачили негативні риси характеру Гобсека: скнарість, жагу до збагачення, жорстокість, безжальність, владолюбство, відчуженість від людей, байдужість, честолюбство, цинізм. Сутність героя - накопичення, що постає перед нами як самоціль. Воно безглузде, безрезультатне і руйнівне, як для особистості, так і для суспільства в цілому.

В образі Гобсека чітко виділена провідна риса - пристрасть скнари до грошей, яка затуляє всі інші сторони характеру. Але ми бачимо і оцінку того злого світу, в угоду якому Гобсек побудував своє життя.

Бальзак показує розклад особистість під дією обставин, соціальних умов. У світі в якому живуть герої, цінується лише золото, за нього можна все купити, продати,

мати зв'язки, бути щасливим тощо. Стосунки між людьми базуються лише на грошових відносинах і заради них люди топчуть будь-які моральні цінності.

4    група – «філософи». Результати роботи над питаннями (життєва філософія Гобсека).

1.                  Які двоє людей, на думку Дервіля, співіснують у Гобсекові?

2.                  Дослідіть життєву філософію Гобсека?

3.     Знайдіть вислови Гобсека щодо влади золота в суспільстві і прокоментуйте їх.

4.                  Яку роль у суспільстві він відводить собі?

5.                  Чи є образ Гобсека типовим?

(Очікувані відповіді.

Образ лихваря у Бальзака неоднозначний. За словами Дервіля, «В ньому співіснують двоє людей: скнара і філософ, створіння нице і створіння шляхетне».

Гобсек не лише скнара й накопичувач, а й філософ, чиї переконання є відображенням сутності сучасного авторові суспільства. Він вважає, що золото необхідно йому для того, щоб вижити і бути незалежним. Усвідомивши силу грошей у суспільстві, де кипить постійна боротьба між багатими й бідними, лихвар дійшов висновку, що краще утискувати самому, ніж зазнавати утисків від інших. І завдяки тому, що він має гроші, Гобсек досягає впевненості у завтрашньому дні й стійкості свого побуту.

Він зупинився на занятті лихваря. Це не несвідома жага до багатства й золота, а обдумана і ретельно виважена, вивірена позиція. Він розпрощався з залишками своїх піднесених почуттів. Гобсек доходить висновку, що краса й насолода з часом минають, а гроші і золото залишаються, і проголошує для себе такий лозунг: «З усіх земних благ є тільки одне, достатньо надійне, щоб варто було людині гнатися за ним. Це...золото.»

На протязі повісті ми чуємо висловлювання лихваря про золото:

«В золоті втілено всі людські сили...»

«А життя? Хіба це не машина, яку приводять у рух гроші?»

«Золото - ось духовна суть усього теперішнього суспільства.»

«Що може задовольнити наше «я», наше марнославство? Золото! Потоки золота, щоб задовольнити наші примхи, потрібен час, потрібні матеріальні можливості і зусилля. У золоті все це є у зародку, і воно насправді дає все.»

На думку лихваря сила грошей непорушна і незмірна, бо все в світі має свій грошовий еквівалент. Той, хто має гроші, - править світом, незалежно від віку, становища, сили та розуму. Гобсеком керує бажання відчути себе володарем світу, вершителем долі інших людей: «Так от: усі людські пристрасті, розпалені зіткненням інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять переді мною, я влаштовую їм огляд, а сам живу спокійно. Тобто вашу наукову допитливість, своєрідну боротьбу, в якій людина завжди зазнає поразки, я замінюю вивченням усіх потаємних пружин, що рухають людством.»

Гобсек переконаний, що за допомогою золота можна керувати людьми і мати над ними могутню владу : «Хіба можуть в чомусь відмовити тому, в чиїх руках

мішок із золотом? - розмірковує Гобсек. - Я досить багатий, щоб купувати людську совість, щоб управляти міністрами через тих, хто має на них вплив, починаючи із секретарів і кінчаючи полюбовницями. Хіба це не влада, хіба не могутність?»

«Я можу, якщо побажаю, мати найкрасивіших жінок і купувати найніжніші пестощі. Чи не насолода це? А хіба влада й насолода не є суттю нашого суспільного ладу? »

Маючи безмежні багатства, Гобсек добре знає людську психологію і ставить себе вище людей: «У мене погляд, яку Господа Бога, я зазираю в душі...Від мого пильного ока ніщо не сховається».

І коли Гобсек розв'язує зашморг з мішка з золотом, він відчуває себе володарем світу. Цей своєрідний філософ виростає в очах Дервіля в романтичний символ влади золота.

Бальзак показує, що Гобсек, типовий образ. Автор називає інших лихварів - Жірара, Пальму, Вертруста, Жигонне. їхня спільнота - таємна, могутня й жорстока - золотою сіткою обплутала есе суспільство. «Таких, як я, в Парижі чоловік десять, ми володарі ваших доль - тихенькі, нікому не відомі. Як і я, мої спільники усім втішились і люблять тепер лише владу і гроші, заради самого володіння владою і грошима.»

Вони збираються в кафе під назвою «Феміда». Феміда у грецькій міфології- богиня правосуддя. Лихварі тут вирішують долі інших людей - в їхніх руках знаходиться весь Париж.

Висновок.

Золото дає Гобсеку впевненість у завтрашньому дні, тому він може жити спокійно. Він вважає, що володіє світом, може все купити за свої гроші. Але герой сам стає рабом своєї скнарості, дивиться на світ крізь призму золотої монети.

Гобсек дуже боїться втратити своє багатство, тому позбавився усіх людських почуттів. Він стає символом влади золота.)

Слово вчителя.

Постать головного героя Гобсека неоднозначна. Реаліст Бальзак не міг не відобразити і не засудити пристрасть Гобсека до збагачення будь-яким шляхом. Реалістичні риси його характеру: скнарість, уміння здійснювати фінансові операції, збагачуватися на всьому, лінія поведінки з боржниками, демонстрація своєї влади, економія на всьому, прагнення мати репутацію не дуже заможної людини.

Але поряд з його негативними рисами, є чимало позитивного.

5      група – «захисники». Результати роботи над питаннями (позитивні риси характеру Гобсека).

1.     Наведіть приклади, де Гобсек представ перед нами людино, що має позитивні риси характеру.

2.       Назвіть ці риси характеру.

3.       Зробіть висновок щодо образу Гобсека.

(Очікувані відповіді.

Дервіль говорить про Гобсека: «... якщо відкинути його фінансові принципи, то я глибоко переконаний що поза цими словами він є людиною найвибагливішої чесності в усьому Парижі.»

У Гобсека витончений розум, який може бути спрямований, як на здійснення складних фінансових махінацій, так і на глибокий аналіз людських слабкостей, як на розв'язання міжнародних проблем, так і філософські роздуми про буття.

Він людина неабиякого інтелекту. За словами Дервіля, він знається на живописі, знайомий з класичною літературою. Життя збагатило його різними знаннями. В певному сенсі він представ енциклопедистом. У цьому відношенні він перевищує знатних дворян.

У нього чіпка пам'ять. Він пам'ятає, як його обдурила клієнтка 60 років тому.

У житті він був змушений не замислюватися у виборі засобів для досягнення мети. І він ішов на все, аби лише вижити. Тут його можна засуджувати, а можна й зрозуміти, бо це своєрідна боротьба за виживання: хто кого.

Гобсек був тонким психологом, добре розумів людей, читав у їхніх серцях.

Сцена в спальні графині де Ресто, до якої Гобсек прийшов для того, щоб забрати борг, розкриває нам його з іншої сторони. Він вміє цінувати жіночу красу, має естетичний смак. Він розгадав виверт графині, що намагалась прихилити його увагу своїм вбранням. Своїм зорким оком Гобсек оцінює, скільки коштує графині прання тонкої жіночої білизни. Він виявляє психологічну спостережливість, розмірковуючи про те, що якщо ліжко зм'яте, то господиня спала тривожним сном. Гобсек крізь розкіш кімнати Анастазі де Ресто бачить злидні, до яких призведе захоплення графині молодим коханцем.

Як тільки Дервіль заводить розмову про гроші, Гобсек відразу все розуміє - патрон Дервіля розорився, бо інакше Дервіль би не прийшов до лихваря.

Лихвар безпомилково вирізняє Дервіля і графа де Ресто, бо ті довірились йому без хитрощів.

Гобсек - це неординарний, сильний характер - «голландець, вартий пензля самого Рембрандта».

Він відчуває симпатію до людей праці, чесних та благородних. Гобсек щиро береться допомагати Дервілю (хоча і про свою вигоду не забуває). Він відчуває задоволення від знайомства з простою, чесною, працьовитою дівчиною Фанні, яка різко контрастує з графинею де Ресто: «...мені навіть стало якось легше дихати.»

Завдяки Гобсекові Дервіль викупив контору і швидко виплатив йому позику, бо лихвар допомагав йому тим, що поставляв клієнтів.

Коли графиня дає Гобсеку перстень з діамантом, він оцінює його вартість і повертає 200 франків.

Герой чудово розуміє усю ницість людей вищого світу, їх безпорадність. І тому він виступає як справедливий суддя паразитуючого дворянства. Перед цими людьми Гобсек завжди тримався з виключною гідністю. Він оцінює життя безпомилково й швидко. Йому було достатньо одного погляду, щоб вихопити суть людини. Зрозумівши, яке майбутнє чекає родину де Ресто, він після смерті графа, забирає родинне майно, а коли старший син графині Ернест стає дорослим, він повертає спадщину юнаку.

Гобсек упевнений, що кожна людина повинна пройти «жорстоке випробування», і тому притамовує в собі благородні пориви.

«Нещастя - найкращий учитель, - говорить він. - У нещасті він багато чого навчиться, знатиме ціну грошам, ціну людям - і чоловікам, і жінкам. Нехай поплаває по паризькому морю. А коли стане вправним лоцманом, ми дамо йому корабель.»

Із цими словами не можна не погодитися, адже Гобсек знає, як гроші псують душу людини.

Висновок.

Отже, Гобсек - суперечлива людина, одержима ідеєю золота і влади над людьми, але він має великий життєвий досвід, знає психологію людей, іноді чинить чесно, справедливо і розумно, негативно ставиться до марнотратників, вад аристократії. Автор підкреслює його працелюбність, гострий розум, феноменальну пам'ять, прозорливість, енергію, естетичний смак, комерційний досвід, спостережливість, самовладання.

Дервіль, який не один рік знав Гобсека, зізнається, що «до останньої миті його внутрішній світ залишався для мене загадкою.»

Слово вчителя.

Якщо характер, життєві принципи, образ життя людини мають не вроджений характер, и сприйняті ним під впливом оточуючого середовища, то і шукати витоки життєвої долі Гобсека потрібно там, де він більш активно був підвладний впливу з боку середовища - у його минулому.

6     група – «дослідники». Результати роботи над питаннями (минуле Гобсека).

1.                  Розкажіть про минуле героя.

2.                  Яку роль у розкритті образу Гобсека відіграє ця розповідь.

3.                  Чи можна назвати Гобсека романтичним героєм?

4.     Чому Гобсек став «гобсеком»? Чи не криється відповідь на це запитання у його минулому?

(Очікувані відповіді.

Про минуле Гобсека автор розповідає на протязі усієї повісті, що дозволяє глибше зрозуміти цей образ.

Спочатку ми бачимо його звичайною людиною, якій притаманна воля, життєлюбство і прагнення до самоствердження у житті.

Минуле його вкрите таємницею, майже романтичною завісою невідомості.

Мати прилаштувала його юнгою на корабель, і в десятирічному віці він відплив до голландських володінь в Ост-Індії, де і мандрував протягом двадцяти років. Юнак вже тоді стикнувся із суворою дійсністю.

Йому довелося пережити багато суворих випробувань, «раптових жахливих подій, несподіваних удач, романтичних пригод, незмірних радощів, голодних днів, розтоптаного кохання, нажитого, втраченого і віднайденого багатства, безлічі випадків, коли життя його було в небезпеці й урятуватися щастило тільки завдяки миттєвим, рішучим і часто жорстоким заходам, які виправдовували необхідність.»

Він учасник громадянської війни в США, мав низку знайомств з відомими тоді видатними діячами Франції, Англії, Індії. Довелося йому в житті і на тигра ходити, і на палубі корабля битися в абордажній сутичці.

Бальзак не говорить яким чином він здобув свій початковий капітал, але письменник переконаний, що великий капітал лихваря, як і кожного буржуа, нажитий ціною злочинів, великих і малих:

«Можливо, він був корсаром, можливо, поневірявся по всьому світу, торгував діамантами чи людьми, жінками чи державними таємницями.»

Гобсек добре володіє зброєю. При розмові з Максимом де Траєм він готовий застосувати пістолети і впевнений, що не схибить. А коли де Трай називає Гобсека «старим падлюкою», той дістає із коробки два пістолети і говорить, що перший постріл буде за ним. Вирішенні проблеми за допомогою зброї- це теж відгук минулого, коли йому доводилося захищати свої інтереси і своє життя саме так.

Дервіль говорить про Гобсека: «Він перепробував усі засоби, щоб здобути багатство, і він його здобув. А здобувши початковий капітал, розпочав лихварювати. Давати гроші в борг під відсотки.»

Висновок.

У характері і житті (особливо минулому) Гобсека є романтичні риси. Цей персонаж досить контрастний, він загадковий, самотній. У його минулому є загадки і таємниці, у житті було багато пригод, він змінив безліч професій та занять. Невідомо, звідки він приїхав в Париж, як розбагатів, які були його зв'язки з корсарами і повстанцями. Все це є ознаками романтизму.

Чому Гобсек став «гобсеком»?

Можливо, тому, що він не мав родини, був позбавлений любові, піклування, і змушений був сам турбуватися про себе.

Може, його кохання було нещасливим, тому що у нього не було грошей.

Коли він був бідний, то він зрозумів, що нічого не вартий і ніхто не рахується.

Гобсек був у стані бідної людини, і у стані багатої - і зрозумів, що бути багатим краще.

Він почав заощаджувати, накопичувати, бо боявся, що на старість років залишиться без шматка хліба.

Чим більше грошей у нього з'являлося тим більшу владу над людьми він мав. А це приносило йому задоволення.

Він не хотів, щоб його утискували - і золото давало Гобсекові змогу жити спокійно і ні про що не турбуватися.

7     група – «соціологи». Результати роботи над питаннями (сумний кінець життя).

1.                        Опишіть останні хвилини життя героя. Як вони його характеризують?

2.                        Що побачив Дервіль в кімнатах Гобсека після його смерті.?

3.     Поміркуйте, яку роль у розкритті образу Гобсека відіграє образ майна, що залишився після його смерті.

(Очікувані відповіді.

Жахливими є останні хвилини життя Гобсека. Увійшовши до кімнати помираючого, Дервіль побачив, що той стоїть навколішки біля каміна, в якому не горів вогонь, а лежала величезна купа попелу. Гобсек сповз із ліжка і дорачкував до каміна, але далі рухатись у нього вже не було сили. Він пояснив: «Мені привиділося, ніби на підлозі котяться золоті монети, і я підвівся зібрати їх.»

Гобсек розуміє, що помирає і просить Дервіля, відшукати доньку прекрасної голландки, бо він склав на неї заповіт. Він пропонує Дервілю взяти собі все, що той хоче: «Є у мене паштети з гусячої печінки, мішки з кавою, з цукром, є золоті ложки. Візьми для своєї дружини сервіз роботи Одіо. А кому ж діаманти? Усе в мене є, із усім треба розлучитися.»

Еволюція характеру героя - це деградація особистості, яка втрачає останні людські риси: жага накопичення виходить за межі розумного. Жахливі картини відкриваються перед очима Дервіля, коли він оглядає будинок по смерті лихваря: «Взявши камінні щипці, я встромив їх у попіл і вони наштовхнулися на щось тверде - там лежало золото і срібло, мабуть здобуті під час хвороби».

А в кімнаті, суміжній зі спальнею покійного Гобсека, Дервіль побачив жахливу картину. Продукти харчування зіпсувалися і кишіли червою та комашнею, тут були і меблі, срібні вироби, картини, вази, книги, різноманітні рідкісні речі, скриньки з коштовностями, зброя.

Дервіль, вражений побаченим, говорить: «Ніколи ще...не зустрічав я такого дивного поєднання жадібності зі своєрідністю характеру.»

Висновок.

Всевладний Гобсек гине: набуті ним гроші - мертві. Перемогли темні сили його натури, багатство Гобсека не принесло щастя ні йому, ні іншим, життя минуло даремно. Гроші зруйнували світ його душі. У нього було все, але він всім цим не скористувався.

Романтичний ореол його молодості, як і його філософії, розвіявся зі смертю героя.)

Слово вчителя.

Бальзак послідовно показує, як згубно сила грошей діє на суспільні звичаї, мораль, сімейні стосунки, політку, правосуддя, на різні сфери соціального й приватного життя.

Золото породжує закон егоїзму, особистої вигоди, затягує людину у свої тенета і губить її душу.

Золото стає господарем буржуазного світу, і на зміну владі аристократів приходить влада лихварів гобсеків.

Сам Гобсек - яскравий приклад руйнівної сили золота. Він розумівся на владі золота над людьми, але не зміг протистояти їхньому згубному впливові. Йдучи до реалізації своєї життєвої мети - збагаченню, він розгубив моральні цінності які у нього були.

У фіналі твору, ми бачимо деградовану постать - справжнього скнару, засліпленого своєю маніакальною пристрастю до накопичення багатств.

Робота над епіграфом.

-                 Як ви розумієте слова В. Шекспіра, взяті за епіграф до уроку?

Слово вчителя.

Багато художників зверталися до образу Гобсека, ілюстрували повість Бальзака. Давайте надамо слово нашому художнику.

Виступ « мистецтвознавця».

Зрозуміти неоднозначність лихваря допоможуть ілюстрації багатьох художників. М.Майофіса, , В.О.Тарасова, Р.Синельникова, Д.Штеренберга та інших, на яких зображений Гобсек.

Мені здається, що найкраще відобразив внутрішній світ героя Д.Штеренберг. Він створив невеликий цикл ілюстрацій до повісті. Цікавою є манера художника. Основними зображальними засобами є лінія та штрих. Головну увагу автор приділяє рухам, поставам героїв, розкриваючи внутрішній світ, наміри. А постать Гобсека на всіх малюнках статична, на відміну від інших персонажів повісті. Контрастним зображенням лихваря та оточуючих його осіб художник підкреслює домінуюче положення Гобсека: він є центром усіх подій, що відбуваються у творі. Статичність зображення Гобсека вказує на незмінність його принципів: жорстокість, сторожкість, відчуття своєї влади над людьми, впевненість в тому, що він має право виконувати місію Бога.

(Презентація власного малюнка).

Проблемні запитання (прийом «Трибуна відвертості»).

-                 Дервіль, слухаючи сповідь Гобсека, про його життєву філософію, про його гімн золоту, з жахом запитує у себе: «Невже усе зводиться до грошей?»

А як думаєте ви? Чи є щось у світі таке, чого не можна купити за гроші? (Справжніх друзів, родину, тепло рідних сердець, щастя, кохання, честь, любов батьків, дітей).

-                 Чи є образ Гобсека сучасним?

Заключне слово вчителя.

Класика актуальна в усі часи, тому що стосується «вічних» питань людського буття. Одне з таких одвічних питань - вплив «золотого мішка», на внутрішній світ людини - сьогодні як ніколи співзвучне питання нашого часу.

Чимало публіцистів і науковців стверджують, що ми, як колись герої Бальзака, живемо за епохи «початкового накопичення капіталу», буяння його диких нецивілізованих форм.

Гобсек вважає, що той, хто має гроші, править світом. Чи не так думають про себе і сучасні «нові» українці? Чи не тому і сьогодні такий близький і цікавий світові Бальзак, що зумів створити ще один вічний образ - тип людини, для якої гроші - засіб і спосіб життя.

Тема грошей залишається складною і нині, і ставлення до них неоднозначне. Мабуть, якщо без грошей не можна обійтися, то слід чітко визначити своє ставлення до них: це життєва необхідність чи сенс буття і мірило усіх цінностей? Залежно від розв'язання цього питання, кожна особистість і обирає свій шлях.

I.                   Підсумки уроку.

II.   Домашнє завдання. Підібрати цитатний матеріал до характеристики образів графині де Ресто та Фанні Мальво.